Аромат не викликає у мене асоціацій ані з особистістю Маркіза де Сада, ні з його творчістю (зрештою, у 1740 році маркіз тільки народився). І, думаю, парфум не для цього був створений. Він дає дивне відчуття. Ніби виходить з якихось глибин – душевних, тілесних, фантазійних. Потаємних, і не дуже. З того, що “на споді”, яке у кожного своє...
Гіркуваті цитруси на початку (недовго) переходять у м’які спецієві пачулі, до яких потім приєднується ладанник з ноткою кедра (кедра небагато). Композиція злегка підсолоджена, має цікаву не виражену пудровість, супроводжується м’якими нотами шкіри та безсмертника і підсолодженою легко бальзамічною смолянистістю; часом чую тютюн.
На початку звучить більше по-чоловічому (недовго), потім стає унісексовим, а інколи мені здається чисто жіночим:). Аромат дає відчуття тепла та тіла. І чого точно нЕ дає, так це “відірватися” від плоті:).
Стійкий, шлейфовий, глибокий, насичений (обережно з дозуванням!), але не надто агресивний.
Ось такий специфічний аромат:).